Описание
Ранок... іду до тебе, моя мила гімназія. Як хочеться швидше побачити твої рідні стіни. Відчути тепло, лагідність, яку вони випромінюють. Вона зі мною весь час... Може, ти володієш якоюсь таємницею, що змушує дитячі серця битися швидше, в унісон з тобою? Так...бо ти складаєшся з дитячих сердець, усмішок, переживань. Кожен відчуває в собі частинку тебе, коли підіймається сходами до країни Знань. Ти даєш надію, запалюєш вогник творчості, доброти, натхнення. Ми впевнено йдемо за чимось новим, що безумовно веде до дивовижних досягнень. Це завдяки тобі маленька частина підсвідомості кожного завжди буде пам’ятати перші кроки по широким коридорам, зустріч з щирими людьми, зацікавлені очі.
Гімназія! На тобі завжди зупиняються захоплені погляди перехожих. Та й не дивно, ти допомагаєш ім згадати свої переживання, бо не всі здатні пронести дивний вогник найдорожчого через все життя. Ти вчиш бути Людиною, людиною, яка здатна відчувати, пробачати, повністю володіти своїм життям. Велике тобі спасибі!
Эти слова, выписанные из сочинения одной из старшеклассниц, на мой взгляд как нельзя лучше поясняют причину созданния данной группы. Мы хотим поблагодарить весь педагогический и технический персонал, а так же администрацию города Селидово за подаренную ими радость пребывания в любимом учебном заведении.
-----------------------------------------------------------
Мы будем рады видеть всех, кто относится к гимназии. Так же приветствуем будущих учеников.
